Живи, рідна мово, у серці народу

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, –

То України мова барвінкова, –

Така багата й вічно молода.

Вона, як ніжна пісня колискова,

Заходить в серце й душу з ранніх літ,

Ця мова, наче пташка світанкова,

Що гордо лине в свій стрімкий політ.

                                                                                 О.Олесь

9 листопада у день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-літописця українська громадськість відзначає День української писемності та мови. 
   Це свято почало відзначатися з 1997 року згідно Указу Президента України на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

З цієї нагоди у шкільній бібліотеці оформлена книжково-ілюстрована виставка "Живи, рідна мово, у серці народу". 

Українська мова має свою історію. Протягом цілих століть вона витримувала нашестя інших мов, але збереглася. Сьогодні за своїм багатством не поступається найрозвиненішим мовам світу, а за милозвучністю займає третє місце.

Українська мова має свою могутню класичну літературу, своїх визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського...

Українська мова має свою особливу музикальність, яка виблискує на хвилях народної пісні. 

Українська мова має майбутнє. Палкими словами із сторінок книг до нас промовляють Олесь Гончар, Ліна Костенко, Марія Матіос, Василь Шкляр, Володимир Малик...

Наші предки залишили нам у спадок найбільше, найсвятіше і найдорожче багатство – слово. Піклуватися про рідну мову, берегти її, дбати про її збагачення – священний обов'язок кожного українця. Це заповідали нам наші великі попередники – творці української мови.